терміново продам стінку у вітальню (2 шафи для одягу, 2 засклені серванти, 1 шафа з баром), колір т/корич., самовивіз центр, гарний стан. Пишіть у приват або в коментарі. Ну і буду вдячна за поширення інформації, бо скоро кластимуть ламінат, а шафи стоять:))

 Не пишу і майже не читаю ЖЖ вже більше місяця. Час якось тане і ті крихти, що залишаються, всі не мої. Напевно, я просто не вмію гальмувати. А це ж дуже небезпечно - летіти без гальм. 

А вазагалі дуже насичений і цікавий період. Аж занадто:)

 Спека повільно, але потужно робить свою справу - мозок плавиться, перетворюється у желе і розтікається униз.

Думати не хочеться, але якось думається. Зокрема про те, що раніше було якось більше емоцій. Емоційних реакцій. На людей, на події. 

В 20 років моєю мрією було працювати в компанії на кшталт Saatchi&Saatchi. Я, шовкова рубашка, ноут, горнятко кави і вперед до зірок. Корпоративна дівчинка. Зараз пішла б у корпоративну компанію тільки за дуже великі гроші. З мрій і образів лишились кава і ноут.

Якось то все так.. желейно.

А на вихідні +37.

 У сусідів напроти є син - хлопець років 10-ти. Оскільки зараз канікули він кожен день гуляє у дворі (стандартний колодязь будинку в центрі) і пинає м'яча. Кожен день, година за годиною, з перервою на обід він копає м'яча, той відлітає від стіни, малий ловить і знову копає. 8 годин на день. Щодня.

З нього виросте або великий футболіст, або маньяк.

 Я взагалі нічого не маю проти чайлдфрі - всі люди вільні у праві вибирати собі погляди. Але чесно. я не знаю, які ще почуття можна порівняти з посмішкою власної дитини, з її агуканням, поглядом. І взагалі, з її існуванням. Якось так просто і неймовірно одночасно. 

Народ, заводьте дітей. Правда, це фантастично.

Я навчилась не реагувати на неадекватних людей зі спермотоксикозом. Ну тобто трохи хочеться дати в око. Але потім рахує до 10-ти, ррозумієш, що в людини важка доля і спокійно далі працюєш.

Всім чмокі в єтом чатє:)

Останнім часом якось нічого не пишеться в ЖЖ. Зручніше в базз чи твіттер - бо всі думки скоріше тези. Іноді виникає бажання викластись, але включається тормоз - ну напишеш щось провокативне. Ну отримаєш порцію коментарів. Або не отримаєш. Хтось образиться. Когось задіне. Навіщо?
Може, це якийсь черговий етап дорослішання. Але якось хочеться менше емоцій і більше діла.
Взагалі, якось забагато навкруги емоцій.

Гарних вихідних:)

Зробили групу на фейсбуці - http://www.facebook.com/group.php?gid=117610261599448
Будемо намагатися постити цікаві новини, гарні картинки і веселі фотографії. Кому цікаво - долучайтесь:)

Ну і твітер у нас також є:)
http://twitter.com/e_design_ua

Чмоки:)

Шановні, а ні в кого не має старенького б\у холодильника продати недорого? Самовивіз у Львові:)

А давайте зробимо щось хороше, добре, світле? Дерево посадимо. Книгарню відкриємо. Дитячий майданчик. Будемо коми в постах ставити. Ще можна попрацювати.

Хоча, в прнципі, краще давайте всі будемо сратися в каментах. Це ж так цікаво.